Предтеча осіннього цілунку

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

“…У неба для мене – дощ, як прощання,
Незване кохання предтеча печалі...”
Олександр Деркач «Предтеча печалі»
Мої вибачення пані …N…

Впало до ніг нам знамення тужливе –

Небо захмарене, відчаю повне…

Мрію в дощах, щоб моє неможливе

Знову збулось у твоє невимовне.

Рана від слів? Ні, від часу втручання,

Мов від кохання незваного втечі…

В тиші твого дощового мовчання

Тепло розтану в цілунку предтечі.

Візьміть участь в обговоренні

26.09.2013 19:47 Деркач Олександр => ©

прочитав давно але так і не знайшовся що сказати - вражений, особливо від часу втручання...

26.09.2013 00:24 Олена Вишневська

Тепло розтану в цілунку предтечі - як гарно сказано. Зачаровує)))

25.09.2013 23:06 Наталя Данилюк => ©

Гарний ліричний відгомін - тонко і чуттєво!

25.09.2013 22:39 Тадм

"Мрію в дощах, щоб моє неможливе Знову збулось у твоє невимовне" - це щось. ні -ЩОСЬ! :)

25.09.2013 13:03 Ольга Шнуренко

Спеціально в тлумачному словнику уважно прочитала значення слова "предтеча", але так і не змогла уявити, який це поцілунок...
ПЕРШИЙ катрен - бездоганний!

Чудово) Справжня жінка(навіть , коли сонце відзеркалюється у калюжці...) - переверне світ з ніг на голову! Дуже красиві слова.

Гарні слова, щирі. Я не знаю передісторії стосовно вибачень, але текст класний, чіпляє дуже)
Оце дуже зайшло: "Мрію в дощах, щоб моє неможливе Знову збулось у твоє невимовне" - так влучно!))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ