Тетяна Чорновіл СКРАЮ ВІД ЛЮБОВІ
Трохи скраю від любові
Ти голубив іншій личко.
Я шукала рим у слові,
В серці ж рана невеличка
Так боліла…
З дна очей збиралась злива,
Я ж дощі звела на жарти.
Доля, мачуха зрадлива,
Шле інтриги, сліз не варті –
Думка тліла.
Крізь образ гіркі примари
Згублене знайти чи вдасться?
Ти вернувся? Зникли хмари,
Й я чуттям щемкого щастя
Захмеліла.
21.07.2012 14:20 © ... |
Дякую всім і тут! :)) Захмелівшій на краю якраз не страшно! :)))) |
19.07.2012 12:26 Сашко Новік |
 Гарно |
19.07.2012 09:57 Деркач Олександр => © |
 Гарно! ...а захмелівшій по краю небезпечно!!! |
18.07.2012 22:18 Лідія Яр => © |
 Так гарно. До біса інтриги і все інше Хмелійте. |
18.07.2012 20:30 Оля Стасюк |
 Чарівно) Як завжди, експерименти з ритмом навіюють чогось... Чогось, не знаю чого. |
18.07.2012 17:39 Каранда Галина => © |
 а він все ходитиме й ходитиме, а вона хмелітиме й прощатиме.... як же все це сумно! |
18.07.2012 17:37 Володимир Пірнач => © |
 Гарно, дуже гарно. |
18.07.2012 16:02 Крісман Наталія |
 Ось такий жартівливий експромт вийшов у мене про любов в інтернеті... |