29.09.2013 11:42
for all
205 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Чернуха Любов

Пустоцвіт

У білім танці, хмари пустоцвіту

Встеляли землю, стоптану до ран.

Жаль, не плоди зламають влітку віти,

Лиш вітер схилить яблуневий стан.


Порожня тиша плачеться ночами,

Пустує дім залишений дітьми.

Картина косо дивиться із рами,

А протяг квітку мамину зломив.


Вертає з мандрів журавлина зграя,

Вожак вінчає, ледь помітний, клин.

«Курли-курли» - утомлено співають,

А жінка чує – «Повертайся.. син».


В танку змарнілім холодом вкриває

Білява пустка з моря пелюсток.

Ні, не спішать, іще не повертають,

Давно дорослі – донька і синок.



м. Кривий Ріг, вересень 2013

Публікації: Чернуха Любов

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.02.2014 01:30  Мальва СВІТАНКОВА 

Душевно. 

 01.10.2013 16:48  Тетяна Чорновіл => © 

Та я не виправдовую! Просто хочу сказати, що часто батьки, до порогу яких забули дорогу діти, часто також винні! За те, що виховали таких "забудьків". Диму без вогню не буває. Або як буває, то дуже-дуже рідко. Маю перед очима яскраві приклади з життя! 

 29.09.2013 18:19  © ... => Тетяна Чорновіл 

Ваш коментар багато в чому виправдовує наші вчинки, саме життя спонукає нас до роздумів, а вірш то так... наболіле. 

 29.09.2013 16:23  Тетяна Чорновіл => © 

Тема непроста, в ній багато вирішень. У кожного дорослого має бути свій дім. Не завжди він співпадає з маминим!
А коли забули дорогу до батьківського дому... В цьому винуваті не завжди тільки діти...
Вірш спонукає до роздумів. 

 29.09.2013 14:40  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світлано. 

 29.09.2013 12:08  Світлана Рачинська => © 

Так журливо і пронизливо... Чуттєво і зболено... Прекрасний задушевний вірш! 

 29.09.2013 11:28  Ольга Шнуренко 

Так, дуже часто діти про батьків забувають, не приїжджають, не телефонують, не допомагають, а потім, коли їх не стане, самі собі дорікають і страждають...