06.10.2013 19:00
для всіх
369
    
  2 | 2  
 © Ем Скитаній

Осінній сон

цей світ яскравий... -

звідки він?..

чи стало що?..

чи то хмаркИ поспішно так

у тінь ховаються у нОчі?

чи то лиш вітер

полоще інеєм мені

волосся, вкрите сивиною,

й жбурляє в очі зорі всі?..

але у тьмі цій безпросвітній

настирне світло

в серце б"є

і переплутує з нудьгою

нестерпний біль

і жаль за втраченим,

згортає

усе минуле

у вогняну сліпучу дзигу,

яка гудить, летить і пада

мов куля в омахах з небес,

подібна місяцю,

на мене...

і в мить оцю я прокидаюся,

від жаху

мені обличчя захололо... -

а то лише на мене

дивився місяць

і дощем

мов попіл листя обпадало,

сковзало,

билося у скло -

неначе пальчиками осінь

стучала тихо у вікно...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.10.2013 12:12  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно! Особливо про жбурляння зір у очі сподобалось!
Якби ж не отой нестерпний біль за втраченим...
Чомусь засіло в голову, що втрачене було совєтським...
Нас ошукала совдепівська мара навіть, знівелювавши біль за втраченим (((

 06.10.2013 19:50  Тетяна Белімова => © 

яскарвий світ... це що? нічне марево? те, що навколо, чи те, що всередині? це сон чи реальна візія?

дуже сподобалася ваша поезія, Еме))) як завжди))

 06.10.2013 19:00  Деркач Олександр => © 

Класно...дуже сподобалось!

 06.10.2013 17:35  Світлана Рачинська => © 

Так пройняв жаль за втраченим... Сумно. Добре, що тільки сон.