25.09.2013 17:22
для всіх
261
    
  8 | 8  
 © Ем Скитаній

В кав`ярні

осіннє...

в кав`ярні

загублені містом

в самотності я і осінь...

спливає захмарена днина

у сутінках мжею у млості.


і пісня бурхливого вітру

у кроні старого клена

як сповідь безмежна в зажурі

відлуннями в сьогоденні, 


в якому мелодія тиха

вплітається в віти крони

задумливим сумом

наче

хтось грає на саксофоні.


і зустрічі тут як прощання, 

і многоголосий гомін, 

і за філіжанкою кави

раптовий

і щемний спомин.


авта у дощу відзеркальні

в калюжах, 

вітринах мокрих, 

на хідниках малолюдних

обпалого листя охра


в асфальті

неначе у часі

минулого дивні миті

веселого теплого літа

і ніжного в квітах вітру.


виходжу з кав`ярні у вечір, 

в холодне

забуте місто, 

в обійми похмурих вулиць

під дощик, 

що шепіт пісні.


ховаюся під парасолю -

цілує обличчя осінь

байдужа

немов самотність, 

у волі що змерзла зовсім...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.09.2013 21:32  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Відчувся настрій зажури! І аромат кави!
Не журіться! Якщо є гроші по кав"ярнях ходити, то це вже непогано! )))

 26.09.2013 03:13  Ігор Стожар 

Я б порівняв Ваш вірш зі старим червоним настояним вином. Ось воно ліниво ллється у розлогий бокал і наповнює його гранатовим відтінком з ароматом, що не описати і годинною чередою епітетів.

 26.09.2013 00:20  Олена Вишневська 

Чудово)) Ніби сама побувала в тій кав`ярні.
Так майсетрно можете тільки Ви )))

 25.09.2013 22:48  Наталя Данилюк => © 

Прекрасно! Така чуттєва осіння меланхолія... Стільки образів та емоцій сплелося в поетичне мереживо!

 25.09.2013 22:30  Тадм 

хочеться сказати: "бездоганно"! дуже сподобалось

 25.09.2013 19:52  Тетяна Белімова 

 25.09.2013 18:05  Володимир Пірнач => © 

Дуже гарний текст.
Сподобалося.
Плюсую.

 25.09.2013 17:43  Дявяносто Девятьи Девять по Фаренг 

очень понравилось, у нас тоже называется кавярня:=)

 25.09.2013 17:37  Світлана Рачинська => © 

Осінь - пора роздумів і красиво- журливих монологів... А ще сповіді... Тільки насамоті народжуються такі слова. Гарно.