08.10.2013 15:57
18+
248
    
  8 | 8  
 © Деркач Олександр

...не звикати

Не вірити собі.

До тебе не звикати.

То просто дивний збіг

і біль за нього плата.


Тікати в глухомань.

Згубитись серед сосен.

Звільнитись від оман

туману передгроззя.


На росяній землі

заснути при багатті.

Тебе побачить в сні

і лише там звикати.



м.Прилуки, 08.10.2013р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.10.2013 00:20  Наталя Данилюк => © 

Якби ж то... Часом так прив`язуємось, і самі того не помічаючи, що потім ніяк не можемо відвикнути... Щемно, наболіло звучать Ваші рядки.

 08.10.2013 20:09  Тадм 

а скільки сосен? штук? я, наприклад, і в 3-х можу заблукати :)
вірш гарний

 08.10.2013 20:07  Тетяна Белімова => © 

Стільки бажань))) Автор - молодець!

 08.10.2013 18:16  Суворий => © 

Для "...N" прохання використовувати поле Епіграф...

 08.10.2013 17:05  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Сподобалося.

 08.10.2013 16:37  Марієчка Коваль 

от вам і косинусоїди настрою(.
я колись була згубилась серед сосен (саме сосен). скажу вам - радості мало))))))) якісь вони всі однаково нудні.)

 08.10.2013 16:12  Олена Вишневська 

Зараз на росяній траві навіть при багатті небезпечно засинати... Краще в ліжечку під теплою ковдрою, а ще краще вдвох ))))
А якщо чесно, то сподобався вірш!

 08.10.2013 15:34  Ірина Затинейко-Михалевич 

печаль...печаль...печаль...чи можна печаль і тугу обізвати красивою?((((

 08.10.2013 15:28  Світлана Рачинська => © 

боляче...
А якось по іншому не можна?