22.12.2011 13:38
-
2020
    
  5 | 5  
 © Василь Симоненко

Кривда

Кривда

Із збірки «Тиша і грім»

Оце вперше виникло бажання виставити на Порталі не свій вірш. Ви, звичайно, всі його знаєте, але перечитати не зашкодить. Люблю такі вірші: сюжетні, прості-прості, наче, але дуже глибокі й болючі. Тож сьогодні говоритиму не я. За мене скаже Василь Симоненко.

У Івася немає тата.

Не питайте тільки чому.

Лиш від матері ласку знати

Довелося хлопчині цьому.


Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

Любить босим прогоготіти

По ранковій колючій росі.


Любить квіти на луках рвати,

Майструвати лука в лозі,

По городу галопом промчати

На обуреній, гнівній козі.


Але в грудях жаринка стука,

Є завітне в Івася одно —

Хоче він, щоб узяв за руку

І повів його тато в кіно.


Ну, нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два,—

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова...


Раз Івась на толоці грався,

Раптом глянув — сусіда йде.

— Ти пустуєш тута,— озвався,—

А тебе дома батько жде-


Біг Івасик, немов на свято,

І вибрикував, як лоша,

І, напевне, була у п`ятах

Пелюсткова його душа.


На порозі закляк винувато,

Але в хаті — мама сама.

— Дядько кажуть, приїхав тато,

Тільки чому ж його нема?..


Раптом стало Івасю стидно,

Раптом хлопець увесь поблід —

Догадався, чому єхидно

Захихикав сусіда вслід.


Він допізна сидів у коноплях,

Мов уперше вступив у гидь,

З оченят, від плачу промоклих,

Рукавом витирав блакить.


А вночі шугнув через грядку,

Де сусідів паркан стирчав,

Вибив шибку одну з рогатки

І додому спати помчав...


Бо ж немає тим іншої кари,

Хто дотепи свої в іржі

Заганяє буздумно в рани,

У болючі рани чужі...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.12.2011 17:35  Тетяна Белімова 

Ця балада Василя Симоненка написана про його власну сирітську при живому батькові долю. Мати його ніколи не була заміжня, Василь був її єдиною дитиною, для якої вона нічого не шкодувала, але компенсувати нестачу батька, звісно, не змогла. Загалом принцип автобіографізму є визначальним для багатьох поезій Василя Симоненка.

 22.12.2011 16:03  Оля Стасюк 

Важко...

 22.12.2011 14:38  Тетяна Чорновіл => Шайковський Олександр 

Згодна! Так повинно бути! (((( мені просто відомо багато сімей навпаки... (((((

 22.12.2011 14:33  Шайковський Олександр => Тетяна Чорновіл 

Є тут своя правда, може, і не завжди радість. Але для хлопчика, який взагалі його не знав, він вимальовується як ідеал батька, трохи суворості в нього є (бо так і має бути), але краще коли б він був. Тому що хлопчикові легше порозумітися з батьком, а ніж з матір`ю.

 22.12.2011 14:24  Тетяна Чорновіл => © 

Люблю цей вірш, Хочу тільки зазначити, що інколи присутність тата не така вже й радість. Вірш скоріше робить наголос на навмисно заподіяній образі дитячій вразливій душі. Є такі люди...