14.10.2013 16:08
18+
155
    
  2 | 2  
 © Ірина Червінська-Мандич
любов не мстить
моя дорога вибрана не мною
Ти знаєш все
печаль мою хіба візьму з собою?

Автор невідомий (пі)

Іду. Повітрям межи стінами будинків,

Молекулами, атомами болю,

І кров"ю скапую, немов дощами небо.

Іду. У душах рясно розливаюсь

Масивом нових тем, ідеологій,

Які нічого спільного зі мною

Не мають. (Цей колишній світлий воїн

Завжди був батьком ницих парадоксів.)

Іду. Я - хліб. Я - біле сонце світу.

Не відчиняйте - Я до вас іду.



Калуш, 14.10.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.10.2013 16:58  Світлана Рачинська => © 

Не відчиняйте - перевернуло світ. Теж хвалю. Справді класно!

 14.10.2013 15:33  Тетяна Белімова => © 

чудова ремінісценція на чудовий твір))) ви - справді дуже талановита, якщо ось так запросто поетичний роздум))