Ми - в`язні
Тече вода, не знає супокою,
Тече вода між каменями гір.
Пливу човном без весел за юрбою,
А з неба щедро світить Альтаїр.
Росте трава. Земля тамує спрагу
Земельним соком, зрошує роса.
Росте душа під сонця жовтим стягом
Удалину, як шляху полоса.
Живуть світи і пишуть мемуари,
Вмирають і народжуються знов
На берегах Дніпра, а чи Луари,
І кажуть: «Guten tag!», чи: «Будь здоров!»
Чи вірять Крішні, лають Заратустру,
Чи у нірвану з Буддою летять.
Вдягають на чоло корону, хустку,
І вчать чи на дванадцять, чи на п’ять.
Малюють дощ чи кольорові ґулі,
Співають про героїв у піснях.
По суті, в’язні ми цієї кулі,
Що має вісь і крутиться по днях.
