Щоб ніколи тобі не доводилось знати,
Як це - небо пролазить через вікно,
Коли гучно регоче над вухом Астарта,
А дні кадрами стали з німого кіно.
Щоб ніколи тобі не спадало на думку
Зрахувати четверті частини секунд,
По одному чужі кроки кидати в сумку
І вслухатись у тембр незнайомих профунд.
Щоб ніколи тобі свіжість квітів не стерло
Виглядання, чекання, неначе з війни.
У самотності є ненажерливе жерло
Й будівничі безмежно глухої стіни.
14.08.2013.
