23.10.2013 21:47
18+
161
    
  3 | 3  
 © Ірина Червінська-Мандич

Щоб ніколи тобі не доводилось знати,

Як це - небо пролазить через вікно,

Коли гучно регоче над вухом Астарта,

А дні кадрами стали з німого кіно.


Щоб ніколи тобі не спадало на думку

Зрахувати четверті частини секунд,

По одному чужі кроки кидати в сумку

І вслухатись у тембр незнайомих профунд.


Щоб ніколи тобі свіжість квітів не стерло

Виглядання, чекання, неначе з війни.

У самотності є ненажерливе жерло

Й будівничі безмежно глухої стіни.



14.08.2013.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2013 08:41  Світлана Рачинська => © 

круто
вірш в обране

 23.10.2013 23:16  Олена Вишневська 

Про самотність влучно сказали.

 23.10.2013 22:01  Тадм 

"А дні кадрами стали з німого кіно" і про ненажерливе жерло - класнюче, Іринко