Про «Я»
з рубрики / циклу «Про все на світі»
«Я». Точка відліку/ Крихта буття?
Протиріччя усі в глибині сприйняття?
Квінтесенція страху в діаді «гріх-каяття»?
Може, тільки безмежно проста
Ефемерна субстанція,
Розчинна в розмаї таких же, як я,
Але все ж неповторних, розбурканих «я»:
Незалежних, повільних,
Просякнутих пилом життя?
Часом надто подібних до тих, що не я:
Незбагненних і вільних,
А в чомусь і дещо свавільних
Дуже часто із чимось не згідних,
Та, важливо, без винятку гідних
Називатись отак невибагливо: «Я»…
Хто він, той невідомий суддя
Всіх моїх несподіваних я,
Що існують десь там, на межі відчуття?
