Я засну біля Райських воріт…
На світанку, засівом роси,
Одягнувши на плечі туман,
Побреду вздовж німої коси
На чужбину шукати талан.
Заглядатиму в хащі нужди,
Де крізь бідність зоріється сміх.
У палаци, де сито завжди
Та зажури не топиться сніг.
У провалля омани і зрад,
З інтересом жбурну камінці.
На хресті за брехні маскарад
Цвях наскрізь потримаю в руці.
Усотаю урок канчуків,
Обезшкіреним нервом спини.
Лестуна білока́лений спів,
Затаврує мене без вини…
І босоніж промірявши світ,
Окрім злиднів знайшовши любов,
Я засну біля Райських воріт
У гіллястій тіні хоругов.
