як дивно жити так
у темряві пустельній
між відсирілих стін
дірками диха дах
з якого на джгутах
гойдаються омели
зеленим блазнем з них
вишкірюється жах
стікає у тази
потік речей і речень
і хтось щосили б"є
дубасить в тулумбас
бентежить спокій твій
і лінь, і тихість зречень
самотність боязку
жене він грюком враз...
хай гуркотить отам
за обрієм реалій
бурхливе б"є життя
яке вже не твоє
де навколо осель
блукає тінь фіскальна
законолюбна вся
закон не впізнає
розмови, свари драк
з сапетки наче сипе
промови голосні
і приголос шипінь
і колесо буття
розкручують зі скрипом
злодюжка і лихвар
без жалю і сумлінь
і вітряковий млин
розмелює буденність
у зливу проливну
і розбиває мить
на водоспад марнот
де посміхи і чемність
кружляють у танку
що піною кипить...
мовчи, перечекай
цей час в холодній зливі
сховай в собі себе
як гривню в гаманці
і нетлями слова
хай пурхають брехливі
холодний сьорбай чай
і їж гіркі млинці.
