25.10.2013 17:59
for all
187 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Бойчук Роман

Пропускаю крізь себе осінь...

Пропускаю крізь себе осінь...

Пропускаю крізь себе осінь:

Невгамовну таку, шалену.

Я такої не бачив досі...

Став у книзі листком із клену.


Пропускатиму скоро зиму

І на чистім листку паперу

Листопаду віднайду риму:

Снігом випавши в атмосферу.


Пропускав я крізь себе весну,

А вона у мені померла.

Народився й весна воскресла,

Коли скреснув (я - сніг) з Говерли.


Припускаю, як прийде літо,

То слова стануть перевеслом...

Вільний простір між строф і літер:

Чистий аркуш я! Значить - чесний!


Пропускаю крізь себе осінь...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.10.2013 00:08  © ... => Марієчка Коваль 

Дякую!) 

 26.10.2013 14:46  Марієчка Коваль 

Сподобалось) але якщо ви пропускаєте через себе, то чисте те, що ви випустили. Хай це буде цей гарний вірш. 

 25.10.2013 23:38  Тетяна Белімова => © 
 25.10.2013 23:38  © ... => Тетяна Белімова 

Цікавий комент! Спасибі, Таню!)) 

 25.10.2013 23:37  © ... => Ем Скитаній 

Спасибі!;) 

 25.10.2013 23:23  Тетяна Белімова => © 

Я ліричного героя - посудина, лише форма, яку наповнює зміст... У даному випадку - світ природи... Цікава, стара, як світ, думка))
Подобається твій оптимізм, Ром, заряджає))) 

 25.10.2013 19:21  Ем Скитаній => © 

як ліричний - віршик чудовий!..а щодо "чистий лист...значить - чесний", то сміливе твердження і викликає деякі заперечні думки...але це добре - поезія і повинна такою бути, з протиріччями...особливо, коли "пропускаєш крізь себе осінь"...