28.10.2013 12:02
для всіх
397
    
  2 | 3  
 © Яценко Віталій

Останній бій

з рубрики / циклу «Вірші»

Спів пташок зміняється свистом куль,     

Затягую ремінь, і вже начистив взуття,

На нас уже суне більшовицький патруль,

В материнських сльозах залишуся я.


Але страху нема, я знаю за що помираю,

Я знаю за що покладе голову кожен з нас,

Та думати про смерть мені все ж таки рано,

Я виродкам цим кулі в скроні припас.


У цьому лісі, я бігав з самого дитинства,

І знаю кожну сосну, кожен горб, кожен яр,

Не дозволю аби ним заволоділи чужинці,

Додам до лісової гами, їхньої крові барв.


Одного за одним відправляю до пекла,

Вже й кулемет мій стріляти втомився,

Був поранений в боротьбі я запеклій,

Але кожен з них своєю кров’ю умився.


Закінчився бій, поволі замовк кулемет,

Багато друзів сьогодні чоло похилили,

Про них не напишуть на шпальтах газет,

Але в моїй пам’яті і досі живуть побратими.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.10.2013 23:24  Оля Стасюк 

хороший вірш, патріотичний)

 28.10.2013 13:01  Володимир Пірнач => © 

Тримайте ритм, по можливості уникайте дієслівних закінчень, у вас є стержень, далі справа практики і роботи.
Теми зміняться з часом, у 17 завжди пишеш про смерть більшовиків, я по собі знаю :)
Вітаю на порталі.

 28.10.2013 08:40  Сон Блакитного Сонця 

Ви гарна людина. Ми всі це зрозуміли. Прийняли за свого. Тепер можете розслабиться і писати про шось інше)