Самогубство
(або роздуми на підвіконні шостого поверху)
Життя скінчило свій безглуздий біг -
Один лиш крок лишився до безодні!
Кровиною обійме душу сніг,
Сконає все тут, зараз і сьогодні!
Бувай жорстокий, дурнуватий Світ!
Під’їздні бабці, що робили вроки!
…от блін, забув квартальний здати звіт!
А чи синок повчив свої уроки..?
Про що я?! …Так, уник мене Талан!
Не мав уваги від чарівних юнок!
… у ванні знову протікає кран…
За світло в червні не сплатив рахунок.
А ви, Надія, Віра?! Ти, Любов!
Ігнорували чом мої стенання?!
… То що за ґвалт між нових забудов?
… не поладнав у прасці замикання.
А ти Планидо, чом завжди в журбі,
Від мене вернеш несміяну пичку?
…Ой, зачекай! Оце так на тобі:
Кумець не повернув мені позичку!!!
Ти ба, ще б трохи й відвертівся гад..!
- Коханий, ти якої там холери,
Вчинив на підвіконні променад?!
Закрий вікно, бо відпадуть шпалери!!!
