На добраніч
колискова
Влягається спати домашній дракон,
І свічка не дише.
Пора вже поринути в зоряний сон,
У зоряну тишу.
Муркоче маленький замріяний кіт:
«До ранку…»
Вже місяць підходить до наших воріт
Серпанком.
Засни, моя квіточко, спи, засинай
Скоріше.
Не буду казати про зоряний край –
Там тиша.
А я розповім про минуле тобі,
Як казку,
Скажу про походи, змагання, бої,
Поразки.
І ти не повіриш, як тиша ночей
Бродила,
Як Ольга свята ціле місто людей
Спалила!
А ще – як давала країні цій лад
І віру,
Як бились повстанці з усіми підряд –
Так щиро!
Були козаки, але були між них
Продажні…
Ти так не роби, будь сильніша від всіх,
Відважна…
Я все тобі, мила, по правді скажу
Тихенько.
Засни із думками про землю свою,
Маленька…
Влягається спати домашній дракон
У мрії.
Приходить до тебе вчарований сон –
Ледь мліє…
