03.11.2013 14:21
для всіх
1119
    
  3 | 3  
 © Андрій Гагін

Розстріляне відродження

з рубрики / циклу «Записані з диктофону»

Як багато доріг, до яких тепер звикли,

А колись здобували, цю правду віками.

І в пришесті весни, і надія, і виклик -

Несподівано мряка, що долі ламала.

 

Серед тисячі слів, лише чути молитви.

Та здавалося Бог їх забув, оминав,

Але віддано йшли, до останньої битви,

Щоб щасливим був край, щоб оазою став.

 

Лише віра у краще, в здобутки і волю -

Та тривожили душу криваві сліди.

І розстріляне серце боліло від болю

За стражденний народ, за привілля біди.

 

Не можливо дороги, крізь терен забути,

Намагатись відчути важливість ціни.

Без гріха не було ані кари, спокути,

А була лиш вина: батьківщини сини.



3.11.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.11.2013 14:12  Тетяна Белімова 

Чудова поезія, присвячена сумним для нашої історії сторінкам. Єдине, мені здається, вони - митці Розстріляного Відродження - були принесені в офіру майбутньому поза їх волею - без вибору... І від цього трагічність їхньої жертви набирає нового обрису.

 03.11.2013 15:02  Тетяна Чорновіл => © 

За таку вину і поплатилися! Болючі сторінки історії!
Чудовий вірш! Також маю вірш з такою назвою десь в архіві!