Ірина Червінська-Мандич
Благословенний той час, коли
Прокидаєшся і розумієш,
Що ти такий не один.
А є ще й за тебе кращі
Серед аніскільки не гірших.
Та навіть вони не здатні
Здолати одну-єдину вершину,
Яка манить білизною та лоском
Відполірованого часом бажання,
Бо вона – твоя.
4.11.2013
27.02.2014 15:51 Мальва СВІТАНКОВА |
 Коротко та змістовно. |
05.11.2013 22:18 Оля Стасюк |
 хороша думка. повністю згодна. |
05.11.2013 00:09 Тадм |
 поки ми рухаємося - ми живі :) |
04.11.2013 22:58 Ірина Затинейко-Михалевич |
 долаючи одну із вершин, людина зазвичай прагне вищої...і таке бажання - бескінечне...ненаситне ... наближаючись до якогось рівня, за ним є ще один...і ще...Це, як горизонт - далі...далі...далі... І це добре! Спасибі за цей вірш! |
04.11.2013 22:16 Світлана Рачинська => © |
 закінчення класне |
04.11.2013 21:55 Тетяна Чорновіл => © |
 Так, згодна! У кожного своя вершина в житті! Заманлива й найжаданіша! Чудово Ви про це сказали! |