Хованки
Хотіло сонечко у хованки погратись
Не довго думало, куди би заховатись:
За темну хмарку, то напевно поміщуся.
От сміху буде, як ніколи не знайдуся!
Знайшло хмаринку товсту, темно-синю,
Зарилось в пух хмарковий, як в перину,
Проміннячко в кишені повпихало,
Затамувало подих. Хух. Сховалось.
Та все ж забуло про одну дрібничку,
Що найясніше в світі мало личко.
З хмаринки темної зробилась золотиста -
Зітхнуло сонечко і знов на небо вийшло.
