Хустинка для осені
Небо для осені шило хустинку.
Зібрало докупи різні хмаринки,
Сіру до білої міцно пришило.
Так вже хотіло, щоб було красиво!
Легенько-прозорі хмаринки по краю
Тонкою мережкою рівно лягають.
Поверху нашило орнамент барвистий:
Хмаринкові квіти, хмаринкове листя...
І вийшла не хустка, а справжня картина:
Ліси кучеряві, блакитна долина...
Із сонячних променів ясні доріжки,
І дощику дрібно, тільки так трішки.
Нарешті пошило. Вагалось хвилинку:
Чи Осінь захоче вдягнути хустинку?
Чи їй до лиця цей орнамент барвистий:
Хмаринкові квіти, хмаринкове листя...?
Та тільки вагалося небо даремно –
Хустинка із вітром злетіла на землю.
А осінь, як тільки вдягнула обнову,
Бабиним літом всміхнулася знову.
