22.05.2010 04:10
-
1207
    
  2 | 2  
 © Борода

Вовк і Вівчур

Голодний Вовк блукав собі в лісах, 

Шукав поживу У зелених хащах. 

Та на узліссі він побачив дах, 

Під ним хатину, певне не найкращу. 

Хотів тікати сірий, та чомусь 

Стало цікаво подивитись звіру, 

Як то там люди у хатах живуть - 

І сірий Вовк пробрався на подвір`я. 

Аж тут Вівчур, як вскочить, вовкодав, 

Оскалив зуби, кров горить в десницях: 

«Ти що це, сірий, зовсім з дуба впав? 

Не бачиш, тут лежить моя границя?! 

Я тут господар! Як скажу - так є! 

Роби лиш те, що я тобі накАжу. 

Інакше - смерть, не я - лісник уб`є 

З ружжя старого, тільки я покажу. 

А хочеш миру, то роби як всі, 

Зігнися хутко і підстав-но шию, 

(В мене нашийник є такий тобі!) 

За те я нагодую і умию.» 


«Чи ти дурний, Вівчуре, вже зовсім? 

Щоб я нашийник сам одів на груди! 

Та я голодний свою лапу з`їм, 

Як,не дай Бог, в капкані вона буде! 

Бо я вже волі присмаком пропах, 

Я свою кров змішав із соком лісу! 

А ти мене зовеш під старий дах? 

Не зли, Вівчуре, ти мене до біса.» 


Та й повернувсь до лісу сірий Вовк 

І дотепер по хащах десь блукає, 

І вольниці своїй, поки не здох, 

При місяці пісні-жалі співає! 



Мораль така: Достаток і ярмо 

Не завше всіх приваблюють на світі, 

Бо хто свободу взяв на полотно - 

Тому кайдани більше не одіти! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!