21.05.2010 10:30
-
1372
    
  1 | 1  
 © Борода

Текіла і Кактус

Текіла раз гуляла по саду, 

Під парасольку вкрадливо ховалась, 

В думках крутила всякую «бурду» 

Й сама до себе в щасті усміхалась. 

«Ото життя!» -подумала - «Дивись, 

Як добре буть Текілою-Анєжо! 

А он той дурень Кактусом родивсь 

Й ні разу ще не бачив він Парижа! 

Щось там лепоче, що заслуга в тім, 

Що я от-так-от в розкоші купаюсь, 

Бо він, начебто, кинув рідний дім 

І все зробив, що я так називаюсь. 

А дзуськи, хочеш? Кактусе дурний! 

Та хто ти є! Бур`ян якийсь, та й годі! 

Похожий чимось на «заголовний» 

Й живеш, як бидло, прямо на городі. 

А я, дивись, яка панянка є 

І як мене поважно величають! 

Про мене слава всі рекорди б`є 

І геть усі мене у світі знають! 

Не тільки знають - в насолоді п`ють, 

Мою красу чуть не з`їдять очима 

І навіть скажу я якусь дурню - 

Аплодисментів повная перина! 

А ти - селюх нещасний, от і все! 

І помовчи, як старші виступають!» 

Й від радощів от-от знесе яйце... 

Аж тут і Кактус слОвечко вставляє: 

«Дурні ви, пані, прошу ізвінить, 

Але й направду розуму в вас мало! 

Не було би мене - то й вам не жить 

Й не милуватись у кривих дзеркалах!» 


Мораль проста: Як хизуватись чимсь 

І перед дзеркалом себе ж і вихваляти - 

То подивись, чи не зробивсь ти тим, 

Кого раніше б й не пустив до хати! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!