08.11.2013 16:20
© Антоніна Грицаюк
Мобільний телефон
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
– Ото світ, ото прогрес,
Вже дістала АТС,
Нема ладу там у них,
Роблять курям все на сміх.
Час мобільний нам купити,
Досить світом вже коптити,
Сказав дід, поставив крапку,
На чолі почухав складку.
Завтра в місто вирушаю,
Та мобільний там придбаю,
Баба бачить дід кипить,
Охолоне, як поспить.
Та на ранок швидко встав,
Геть їй слова не сказав,
Рушив в місто, хай іде,
Чи до діла доведе.
Вже скипів в печі обід,
Ось і суне з міста дід,
Капелюх на голові,
Кури з ляку втекли всі.
А мобільний у кишені,
Ще й гарантія у жмені,
Час вже порати скотину,
В діда згорбило геть спину.
Щось ті кнопки натискає,
А що тисне сам не знає,
Пішла баба в хлів сама,
Діда мучить сатана.
Що натиснув сам не знає,
Хтось до нього промовляє,
Каже там якась дівиця,
У коханні вона левиця.
Зробить все, що він захоче,
І завзято так регоче,
Зашарівсь дід, як той мак,
Хочу так і хочу сяк.
А вона все не вгаває,
З діда дух вже вилітає,
В слухавку сопе, мов міх,
А дівицю бере сміх.
– Що старий, досить дрімати,
Час до діла приступати,
Роздягайся до гола,
У кохання піде гра.
Одна рука пішла в хід,
Уже голий стоїть дід,
Вже готовий в наступ йти,
Де дівицю ту знайти.
Баба брязкає дверима,
Голий дід перед очима,
– Одурів, старий віслюк,
Чує в двері хтось тук-тук.
Кума в хату залетіла,
Стоїть лупає очима,
Витріщила свої очі,
Мовби щось сказати хоче.
Тут, як стала реготати,
Дід кальсони став вдягати,
– Куме, ти не гарячкуй,
Добре стань та поміркуй.
Я сама вже скільки літ,
Геть не милий білий світ,
Візьміть мене у свій кут,
Геть не страшний Божий суд.
Будемо тебе шанувати,
– Досить, кума, жартувати,
Був у місті геть спітнів,
– Діду, тут без зайвих слів.
Іди на ліжко та чекай,
Стій, куди ти, не тікай,
Ще таке не бачив світ,
У кальсонах тікав дід.
м. Славута,
