10.11.2013 01:15
для всіх
239
    
  4 | 4  
 © Микола Чат

Туман

Туман

Зажура осіння, імлою лягла на садок,

Сховавши між крапель, смородини голі хмизини.

Біліють капусти плесковато-пізні корзини

Зеленим дозором, вздовж оранки чорних грудок.

 

Стіжка́ верховина,  розтала в обіймах сльоти,

Що з крон яблуневих сльозиться в траву монотонно.

Стара кукурудза, стеблом ґратулює синхронно,

Горіха привиддю в незримім вінцю самоти.

 

Намокла стежина пливе берегами трави,  

В холодні обійми, до згуби меткого серпанка.

Їй лихо наврочить калина, неначе циганка

Розкинувши картами зношені руни листви.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.11.2013 10:56  Ірина Червінська-Мандич... => © 

вірш класний, пізньоосінній, а от ком щось забагато трохи

 10.11.2013 23:01  Тадм 

класно! люблю Ваші вірші

 10.11.2013 14:41  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова замальовка! Відчувається осіння зажура.