Ховаючись у осінь...
Ховаючись у осінь,
від світла софітів,
я небо розсмішив до сліз -
що падають униз
дощами наче титри,
моїх недолугих реприз.
Мені шепоче текст
суфлер з-під парасолі
під посміх,
крики глядачів.
І режисер сичить,
що я Альцест без ролі,
що сцена - не для циркачів.
Печальний клоун,
дурник у вінку із мирту,
з люстерком безсловесний мім.
Любов захована під грим -
як хочеш - витри.
А зможеш -
без гри,
без масок
і без рим?
м.Прилуки, 10.11.2013