Не плач дощами, осене печальна
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Не плач дощами, осене печальна,
Туманом не стелись у спориші,
Дзвенить краплин мелодія прощальна
Й морозцем здогад щулиться в душі,
Що скоро… скоро вже тобі в дорогу.
Хоч час ще твій, лиш місяць у зневірі
Тепла шукає в хмарній мокроті
Та листопад у вітряному вирі
Рве так невтішно струни золоті
І в безвість листям скапує потроху.
Не йди ще… Клена доторкнися хмарно,
Що вслід листи шле, сповнені жалю.
То дощ мрячить, я не сумую марно,
Лиш мимоволі вслід тобі ступлю
В туманів тихих трепетну знемогу.
