ВАЖКА АРТИЛЕРІЯ
Жінку вже ніхто не міг
Із мужчин задовольнити.
Їй потрібен був свисток
Десь подібний до трембіти.
Бо на флейтах чоловічих
Не хватало вже напруги
Видувати для контакту
І прелюдії і фуги.
Чоловік її страждав
Від смеркання до смеркання:
Чорт таку дружину дав
Ненажерливу в коханні.
Радить жінці віщуниця:
Як свербить до сказу матка,
Є рецепт - артилерист
З дулом, як сорокоп’ятка!
Це тобі не як свисток,
А аналог бойової
Безвідмовної поки що
Артилерії важкої.
Віддалась й артилеристу.
Репала в двобої хата.
Бронебійними бомбила
Всі загашники гармата.
Розбомбила так окопи,
Що не може жінка встати.
Їй прийшлося лікуватись
І фортецю зашивати.
Через місяць із лікарні
Повернулася додому.
Стала рідною до болі
Й не дається вже нікому.
В голові сім’я і діти,
Світлі помисли і чисті...
Чоловік щасливий ставив
Могорич артилеристу:
-Аби знав, що можна мати
І добро з гріха такого,
Я тобі дружину дав би
В перший день весілля свого!
Так буває дуже часто:
Хандри-мандри в голові.
Це тому, що не бували
Дійсно на передовій.
2013р.
