Літа минають
з рубрики / циклу «Про долю»
Літа минають, летять далеко,
Де їх ніхто не здожене,
Туди далеко майнув лелека,
Та він назад все ж поверне.
Літа блукають у чистім полі,
Та манить простір їх у даль,
Їх повернути благаю в долі,
Вони не чують мене нажаль.
Весна настане, така далека,
Немовби довго ще чекати,
Верне додому тоді лелека,
А літа в даль будуть тікати.
Цінуймо кожну прожиту днину,
Плекаймо в серці лиш добро,
Шануймо всю свою родину,
Нехай в безмежність іде зло.
Літа минають геть без зупинок,
В безмежний простір летять у даль,
Не треба вести для них рахунок,
Хоч і на серці смуток, печаль.
м. Славута,
