Поезія - сніжна зима...
Як хто запитає мене про поезії світ,
То я відповім, що поезія - сніжна зима,
Бо вірші - сніжинки мов, діти, душі її цвіт,
Що з Неба на грішную землю, мов янголи з хмар.
Такі ж неповторні, щоразу нові мчать до нас,
Щоб землю укрити і душу зігріти її
Сплетінням добірних, цілющих написаних фраз.
Сліди їх збираєм, коли залишаєм свої.
І грає на сонці поезії гладь-оксамит,
І чиста, мов аркуш, готовий до нових творінь...
І зоряна ніч поетичний там лише POSTSCRIPT:
"Поезія - сніжна зима світанкових прозрінь".
