Кава з шоколадом
Змахну рукою тінь від буднів сіру,
Накину палантин із ниток павутини -
Сьогодні я прийду до тебе - ти відчиниш.
І не посміє рахувати час годинник.
Та ми й без того втратимо в хвилинах міру.
А ти завариш кави з шоколадом
Із нотами вершкових запахів ванілі,
І під зимовий спів сніжинок в заметілі,
Розвієм смуток. Від розлуки зголодніли
Серця за тихим і спокійним ладом.
Облишимо всі фрази непотрібні
Давно без слів німе між нами розуміння.
А кава з шоколадом - наших душ сплетіння.
І ми мовчатимемо скільки вистачить терпіння,
Купаючись у місячному сріблі.
А потім слів влаштуєм марафони,
Ковтаючи із жадібністю все, що сталось нове,
На проміжку життя, коли без тебе плив мій човен...
Та от смакуємо ми каву з шоколадом знову,
Стираючи від буднів сіру втому...
15 листопада 2013 р.
