Дубовий лист
з рубрики / циклу «Про долю»
Дубовий лист усе кружляв,
Не міг він зупинитись,
Мов пристановища шукав,
До кого притулитись.
Земля холодна та чужа,
Його геть не зігріє,
Він просто так, він не зі зла,
Від неї зима віє.
А вітер дув і не вгавав,
Підкидав, мов пір’їну,
Ще більше жаху наганяв,
Не було йому впину.
Притих на мить його порив,
Лист з жахом приземлився,
Тоді він лячно зрозумів,
Що вік його скінчився.
Припав до матінки землі,
В пропасниці трусився,
Скажу вам правду він мені,
Сьогодні вночі снився.
м. Славута,
