Іде заміж Катерина

з рубрики / циклу «Про долю»

Іде заміж Катерина,

Така гарна, як картина,

Гості в захваті на диво,

Для Данила пощастило.

Та не так, як тут ведеться,

Не з красою все дається,

Перукарні, манікюри,

Геть Данило лізе з шкіри.

Тягне в хату копійчину,

Перед нею все гне спину,

А вона, то величава,

Не дружина справжня пава.

Все в салонах зависає,

Собі ціну добре знає,

Та Данило в мить прозрів,

Що він зовсім одурів.

Тягне, мовби в полі віл,

А у хаті порожній стіл,

В пачці лиш лежить «Мівіна»,

На дивані Катерина.

Досить вже тобі лежати,

Та коханням годувати,

– Йди на кухню до плити,

Та щось їсти навари.

Вона ліниво потягнулась,

Туди-сюди повернулись,

– Я дружина – не кухарка,

Почалася перша сварка.

Заридала Катерина,

Мов малесенька дитина,

Та Данило пішов з хати,

Став у чарку заглядати.

Лад в родині геть пропав,

В кабаках він зависав,

Катря сльози проливає,

Про салони забуває.

Грошей в хаті вже катма,

Кажуть люди не дарма.

З краси води не нап’єшся,

Тільки лиха наберешся.

м. Славута,