Без п’яти хвилин весна
Зриває подих вітру стріли з циферблатів,
І, закрутивши в вальсі їх, жбурляє в неба синь…
Тендітних перших квітів ніжні аромати
Чарують солодом своїм, і співами пернатих
Стрічає сонний ранок промінь сонця з височин.
Ще трішки і земля вбереться в трави-шати,
Таємних струн в душі торкнеться юність навісна,
Дзвінкі струмки на флейтах гратимуть сонати,
І втратить відлік час… Його вже не впіймати!
Котра година? Хто зна? Без п’яти хвилин весна!
28 лютого 2014 р.