З-за журби тополиної...
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
З-за журби тополиної
У рожевому інеї
Зачароване сонце встає.
У світання засніжене
Щось до трепету зніжене
Сном відлунює серце моє.
Снігопадами тихими,
Світанковими втіхами
В перших променях світ заяснів.
Нічка з тіней оманою
Тане млою туманною
За хиткою завісою снів.
Мить ще – й досвітком змореним
Сплесне з пульсом прискореним,
Зойкне в іній лунких кришталів.
Тільки спогад непроханий
Сон зболить наполоханий
Снігопадом римованих слів.
