Товаришам «поетам»
Я не занурююсь в поезію на зовсім
ЇЇ вживаю як живучу смакоту
Тому вірші в нотатниках є досі
Мабуть я ними розганяю самоту
Я не пірнаю у римовані куплети
Із головою й до самого дна
Боюсь побачити на дні одні скелети
Їх суть і зміст мабуть поїла сивина
Не претендую я і на найвищу хвилю
Бо у душі не поетичний серфінгіст
Я краще подолаю свою милю
Як той середньовічний куплетист
Я не занурююсь в поезію на зовсім
І чи вартує там пірнати на завжди
Адже довкола стільки спраглих, голих й босих
Без поетичної цілющої води…
