Живому
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Тут тільки вовки виють уночі,
Собаки бродять десь між реп`яхами….
Але боюсь я виключно сичів
Із їх страшними диво-голосами.
Я не ходжу тут. Інколи, бува,
Я над рікою посиджу між кленів.
Це ж не для мертвих сіється трава,
І не для мертвих -листячко зелене….
А ця вода – вона, повір, для всіх.
Я вчарувалась нею ще живою.
Ти знаєш… Не ступай на цей поріг,
Не руш цю хатню тишу кольорову.
Але, прошу, прийди в мій дикий сад –
Нехай ромашки квітнуть хоч для тебе.
А я ввіллюсь в ліловий виноград
І буду мовчки рватися у небо.
