ІСТОРІЯ СВОЯ В УСІ ВІКИ
Як висловити думку до пуття,
Хіба я знаю, що де відбувалось?
Щось у літопис йшло, щось в небуття,
Не вдосконалилось, не записалось.
Історія своя в усі віки,
Найбільш мене цікавить Україна:
Життя всіх предків і моїх батьків,
А чи були часи благо фортуни?
Київський Нестор – писар Некнижний,
Завжди стояв на всіх богослужіннях,
Як схимник преподобний, неземний
Подвижник у Господньому велінні.
Це най славетні ший з усіх монах
У келії писав вночі літопис .
У Лаврах Київських всіх мощі-прах,
Пантелемон, Алимпій, Феодосій…
Вони не тлінні, їх багато там,
Подвижників і мучеників сильних,
В печерах не кладовище, а Храм,
Там благодать для грішників цивільних.
Успенська Церква у моїх очах
Святої непорочної Марії.
На службі я стояла у сльозах
Із нею, як з живою говорила.
І чула Голос потайний в душі
Цариця Неба і Землі сказала:
«Літопис про добу свою пиши»,
А потім я з Тарасом розмовляла.
Якесь тут диво в Храмі віковім?
І задзвеніли дзвони благовісні.
І полилися пісні Херувим,
В добу мою цивільну й дуже грішну.