Зефір і кава
Зефіром сніжним ніжно танув на вустах,
Тебе ж спивав, немов гарячу чорну каву.
В теплі цілунків розчинився весь і канув
Спивати ніч, тебе жадаючи у снах.
І снилась неба синь - це ти, а я - твій птах:
Тобою линув, пестив дотиком пір"їнним...
Повік торкнувся ранок, сон зробивши тлінним;
Ти поряд з кавою й зефіром у руках.