А кава все міцніша і міцніша...
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
"Квазар является огромнейшей черной дырой, которая втягивает в себя окружающее пространство. По мере приближения к черной дыре, частицы разгоняются, сталкиваются между собой – и это приводит к мощнейшему радиоизлучению. Если у черной дыры есть и магнитное поле, то оно к тому же собирает частицы в пучки – так называемые джеты – которые разлетаются от полюсов. Другими словами, то сияние, которое наблюдают астрономы – это все, что остается от галактики, погибшей в черной дыре. Квазары самые далекие из наблюдаемых объектов. И, соответственно, самые древние. Благодаря квазарам мы можем видеть Вселенную такой, какой она была от 2 до 10 млрд лет назад."
Своїм життям живуть-палають зорі,
Ефект побічний – ночі і світання.
Ми ловимо, свої забувши болі,
Чужих світів прощальні привітання.
А тиша все густіша і густіша,
У серці прірва глибше, глибше, глибше,
Пульсує Всесвіт швидше, швидше, швидше…
Квазар ховає в сяйві діри чорні,
Оманлива енергія згоряння .
Галактики вмирають у безодні…
А нам у зорях бачиться кохання.
Їм бАйдуже, що кава все міцніша,
Вони не знають, що густіша тиша,
І що під зорями хтось нишком вІрші пише,
Пульсує всесвіт швидше, швидше, швидше…
Лубни, 20.11.12
