04.01.2014 17:11
for all
133 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Русин

Гуляв по небу місяць золотавий...

Гуляв по небу місяць золотавий

В оточенні хмаринок і зірок.

І теплий вітер хвилював отави.

І все ховалось у вечірній змрок.


До річки стежкою я йшов через леваду

Повз осокори і тремтячі вільхи.

Яскрава ніч в полоні зорепаду,

Немов серпневі випадкові примхи.


Так, це було. Та все зима накрила.

Розтали літа теплого примари.

І вже зимовий вітер у вітрила,

І вже на небі бачу я Стожари.


Отож, зима. Морози, холоднеча…

Одноманітні кольори довкруж.

Часами чи завія, чи хуртеча –

На теплі сонця промені сутуж.


Вже намело намети біля млину.

Немов сеанс в безбарвному кіно,

Куди навкруг я поглядом не кину,

Скрізь безперервне біле полотно.


І тепле місце в хаті на лежанці

Раптово стало популярним дуже.

І так не хочеться з під ковдри вранці…

Ти, знаю, розумієш мене, друже.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.01.2014 11:27  Деркач Олександр => © 

Гарний вірш 

 05.01.2014 03:21  Марієчка Коваль 

дивний білий колір... хороші зорі зараз. можна в них втопитись. чи це я придумала, чи хтось сказав. короч, навіюєте суму більше ніж та скупа зима снігу.
Але така рідна левада річка. Гарний в. 

 04.01.2014 19:15  ГАННА КОНАЗЮК 

Розумію, друже!))) Такий затишок навіяли тією лежанкою!...))) Чудовий вірш!