Чужі обноски
У осіннім платті Зимонька строкато
Ходить соромливо притугом степів.
Недоречне сонце, мружиться кирпато,
Між пухкого срібла хмарових снопів…
В бур`яні скрадає ніженьки точені,
Взуті у онучі чорної ріллі.
Острівці ковилу цвіло-золочені,
В’ються шовковистим слідом по землі.
На північний вітер гнівається круком,
Що кудись подався, прихопивши крам:
Сніжно-білу сукню з криги перегуком,
Що южить співанку сонним вечорам;
Брильянто́ву хустку у відливах ночі,
З дивним візерунком в непрозорі скла…
Жебракує полем, ніби поторочі,
У чужих обносках Зимонька мала.
