15.01.2014 17:05
для всіх
220
    
  - | -  
 © ЛЮЛЬКА НІНА

І знову в моїм серці тихо сум майнув

І знову в моїм серці тихо сум майнув

І знову в моїм серці тихо сум майнув, 

Про бідную вдовицю таки не забув.

І та зрада, і той біль в серці озовуться, 

І солоними сльозами із очей проллються.


Та невірність думи ятрить, різко душу крає, 

А все ж маю в своїм серці те, що не вмирає.

Віра, любов і надія мене піднімають

І мене на білім світі вони лиш тримають.


Перегорну сторіночку - минуле забуду, 

І з своїми думками в самоті побуду.

І побуду, і поплачу, заллюся сльозами –

Нема кому пожалітись, бо вже нема мами.


Усі зради, усі болі на мені зостались –

На впродовж всього життя з цим не розлучалась.

А найболісніше те, що віриш людині –

Від найближчої любові ніж тобі у спину.


Та з господньою любов’ю ще промінь заграє.

Вірю, що в моїм житті ще сонце засяє.

Дай ня, Боже, розум й сили сум здолати гідно

І служити всевишньому усе життя вірно.


Матір Божа, не залиш мене в самотині, 

І розрадь, і заспокій мою душу нині.



с. Нижні Станівці Чернівецької області, травень 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!