І знову в моїм серці тихо сум майнув
І знову в моїм серці тихо сум майнув,
Про бідную вдовицю таки не забув.
І та зрада, і той біль в серці озовуться,
І солоними сльозами із очей проллються.
Та невірність думи ятрить, різко душу крає,
А все ж маю в своїм серці те, що не вмирає.
Віра, любов і надія мене піднімають
І мене на білім світі вони лиш тримають.
Перегорну сторіночку - минуле забуду,
І з своїми думками в самоті побуду.
І побуду, і поплачу, заллюся сльозами –
Нема кому пожалітись, бо вже нема мами.
Усі зради, усі болі на мені зостались –
На впродовж всього життя з цим не розлучалась.
А найболісніше те, що віриш людині –
Від найближчої любові ніж тобі у спину.
Та з господньою любов’ю ще промінь заграє.
Вірю, що в моїм житті ще сонце засяє.
Дай ня, Боже, розум й сили сум здолати гідно
І служити всевишньому усе життя вірно.
Матір Божа, не залиш мене в самотині,
І розрадь, і заспокій мою душу нині.
с. Нижні Станівці Чернівецької області, травень 2013