Зима за вікном
Іскорки мерехтять у променях сонця –
Пухнастість сніжна спадає з гілок,
Любуюсь красотами я у віконце
І мрії сплітаються в легкий вінок:
Злечу в височінь я наче у сні,
Полину в безкрайні простори
До сонця, до неба, у вишині
Ледь видно захмарнії гори.
Візьму я з собою лиш гілку калини,
Що змерзла стоїть у сніжку;
Погляну на неї і за хвилину
Я знов на землі у мрійливім танку.
січень 2014