Про гусей
Відповідь на вірш Антоніни Грицаюк "Гусяча доля"
Перший промінь на толоку,
Трави вмилися в росі,
Сонце вийшло жовтобоке --
Прокидайтеся усі!
У тепленькому хлівочку
На соломці, на сінці,
В затишненькому куточку
Спали гуси-молодці.
Всі пикаті та дзьобаті,
Ситі й зверхні, як пани,
На подвір`я, що при хаті,
Вийшли снідати вони.
Господарка-працівниця
Встала вдосвіта -- не спить,
Щоб було у годівницях
Гусям їсти що і пить.
Їх чекає завжди їжа:
І пшеничка, і трава,
І вода прозора свіжа,
І макуха, мов халва.
Не турбують землетруси,
Під крило вітри не дмуть.
Роблять гуси перекуси,
Мов в раю собі живуть.
Тут стоїть паркан великий,
А за ним росте лісок.
Прилітають гуси дикі
У лісочок на ставок.
Цим красивим гордим птицям
Не принесе ніхто пшениці,
А лісовому звіру хижому
Вони самі бувають їжею.
А ще трапляється -- мисливці
Гусей полюють із рушниці.
Або доводять до біди
Зненацька ранні холоди.
Зате, коли вже виростають,
Коли всі труднощі здолають,
Всі по традиції по добрій
Розправлять крила -- і за обрій!
У небо синє полетіти,
Щоб від польоту захмеліти,
Щоб волю, простір відчувати
І в теплих землях зимувати.
А домашня справна гуска --
На Різдво смачна закуска.
Скінчиться під п`янкий абсент
Життя пташиного фрагмент.
Комусь призначено літати,
Комусь -- святковим блюдом стати.
У вирій хтось, а хтось -- на стіл,
Такий сумний його уділ.
Хто в небо, хто -- у холодець,
Щоб там зустріти свій кінець.
Трагізму в цьому є багато --
За ситий спокій це розплата.
14.01.14
