24.01.2014 17:36
18+
262
    
  11 | 11  
 © Олена Вишневська

А в очах у неї ...

А в очах у неї ...

А в очах у неї  золото іскриться,

Запашне колосся зріє на полях.

Дух - міцний і вільний! Слово - наче криця!

Непростий злиденний у майбутнє шлях.


А в очах у неї розливає море

Свої сині вОди і небесна синь

Ковдрою вкриває її тіло хворе,

І плює у душу здичавілий син.


А в очах у неї смуток ронить сльози,

То за братовбивство серденько щемить.

І тремтять безлисті сірі верболози,

А земля багрянцем на снігу горить.


Не впізнати очі, хмурі ходять тіні,

Веселкові фарби спалені в вогні.

Боже, ну за що Ти неньку-Україну

Потопив у ріках зради і брехні?


А в очах у неї золото іскриться.

За стіною диму тліє неба синь.

У вогні палає серденько - столиця.

Не дай, Боже, бути їй серед рабинь!



23 січня 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.01.2014 15:38  Антоніна Грицаюк 

Просто крик душі! Зачепило за живе!

 24.01.2014 22:09  Мальва СВІТАНКОВА 

Сильно.

 24.01.2014 20:46  Тадм 

вірш гарний, Оленко. болить

 24.01.2014 12:41  Володимир Пірнач => © 

Дуже гарний текст.

 23.01.2014 23:48  Тетяна Белімова => © 

Оленко! Який сильний вірш! Болить серденько в України! Бідна вона страдниця! Невже Тичина визначив парадигму її існування своїми словами: "Не будь ніколи раю у цим кривавім краю!"???

 23.01.2014 22:56  Ганна Коназюк 

Щирі, болючі рядочки! Оленко, дуже гарний вірш!

 23.01.2014 21:33  Деркач Олександр => © 

Дуже сильно і по-жіночому вразливо...

 23.01.2014 20:26  Світлана Рачинська => © 

Не дай Боже! Чудові рядки...