А в очах у неї ...
А в очах у неї золото іскриться,
Запашне колосся зріє на полях.
Дух - міцний і вільний! Слово - наче криця!
Непростий злиденний у майбутнє шлях.
А в очах у неї розливає море
Свої сині вОди і небесна синь
Ковдрою вкриває її тіло хворе,
І плює у душу здичавілий син.
А в очах у неї смуток ронить сльози,
То за братовбивство серденько щемить.
І тремтять безлисті сірі верболози,
А земля багрянцем на снігу горить.
Не впізнати очі, хмурі ходять тіні,
Веселкові фарби спалені в вогні.
Боже, ну за що Ти неньку-Україну
Потопив у ріках зради і брехні?
А в очах у неї золото іскриться.
За стіною диму тліє неба синь.
У вогні палає серденько - столиця.
Не дай, Боже, бути їй серед рабинь!
23 січня 2014 р.
