Материнський крик
з рубрики / циклу «Про долю»
На повен голос,
Вона кричала,
Мов житній колос,
Колюча стала.
Потім шептала,
Сльози котились,
Біда спіткала,
Думки роїлись.
Не треба жити,
Де смерть блукає,
Як себе вбити,
Того не знає.
Забрали сина,
Втоптали в сніг,
Її ж дитина,
Їм для потіх.
Злились в єдине,
Червоне, біле,
Крик в небо лине,
За що син гине.
м. Славута,
