Згорбившись пошкандибала
На нічиїй землі кілок
На ньому «Не твоя»
Над Батьківщиною комета пролітала
Криваві освітляючи тіла
Чи марево, чи до біди ввижалось
Брехав собака у чужім дворі
На вдивовижу ми попросинались
Та жаль, що ми проснулися серед зими
Проснулись проти ночі
На морозі - стояли голі ялини
Кошмар який забути ми не в змозі
Кошмар який забути б не змогли
Палала хата, діти босі
Ми боронили як могли
Згоріти всьому не вдалося
Ми все оновимо.
Зажди!
*Присвячується Людмилі Дубіняк
