Та на дідька нам та українська?
Не потрібна своя нам держава.
Це ж, пробачте, велика морока,
Це, простіть, іще той менінгіт.
Хай вирішують все за нас інші:
Як нам жити і думати треба.
Ми ж без пана не можемо й кроку,
Як дитятко маленьке, ступить.
Та на дідька нам та українська?
Це ж не мова – якась там говірка
Купки з ґлузду злетілих Бандерів,
Марґіналів з карпатських лісів.
Та ми навіть її і не знаєм
(А навіщо вивчати говірку?),
Визнаємо «єдіний, моґучій»,
Бо так звикли… А хто ж ми тоді?
Українці!..?
13.04.2013
