Вогнеборцям
Колись титан, могутній Прометей,
Навчав, що у вогні завжди добро і зло.
І пломінь роздобувши для людей,
Відкрив їм затишок, спасіння і тепло.
Люди почали палить багаття.
Не згадали про науку Прометея -
Над вогнем висить убоге шмаття,
З необачності горіло все живеє.
Від тих днів нічого не змінилось.
Але нарівні стоїть із Прометеєм
Та людина, що вогонь погасить
І згорілі душі змащує єлеєм.
Як вогонь виходить з-під контролю
Та із затишку стає великим лихом,
Знайдеться робота для героя -
Йти у бій з вогнем! Упевнено і тихо.
Мій титане, мужній вогнеборцю!
Я до тебе із пошаною звертаюсь.
Твоїм розумом й гарячим серцем
І хоробрістю і силою пишаюсь!..
Київ, 03.02.2014
